Місто спить, хоче скоро, легко вмерти. Біль кричить, мусить все живе подерти. Я стою під невмитим чорним небом, Я мовчу, бо кричати вже не треба. Час доби - день і ніч давно заснули, Навіть сни нас людей усіх забули: Я стою, більше вже нема роботи, Я мовчу, все тому, що в світ приходить... Приспів: Зима, зима... Скоро вже прийде у місто... Зима, зима... Замордує наші душі... Зима, зима... Бути в рідній хаті тісно! Зима, зима... Жити вже ніхто не мусить! Зима... Місто спить - в холоді замерзли очі. Дощ крапить, розбудити світло хоче. Я стою всередині мертвих тіней, Я мовчу, бо вкриває душу іній! Крах життя: я про лід не хочу чути! Майбуття манить в даль, щоб все забути! Шляхом! Вітром! Птахом бути! Я лечу в даль, де тепло й вільні крила! Я кричу, все тому, що світ убило... Приспів (2)